Пантікапей

Пантікапей — античний поліс Північного Причорномор'я.

Пантікапей був заснований в першій половині 6 століття до н. е. на західному березі Керченської протоки, на місці сучасної Керчі, переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. З другої половини 6 століття до н. е. Пантікапей карбував власну монету. З утворенням близько 480 до н. е. Боспорської держави він став її столицею.

Розквіт Пантікапея припадає на 5 — початок 3 століття до н. е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея дорівнювала близько 100 га. Він був розташований на схилах та біля підніжжя сучасної гори Мітрідат. На вершині гори був акрополь з храмами Аполлона, Кібели та палацами правителів Боспору. В приморській частині розташовувалась агора та великий порт, до якого прибували товари із Середземномор'я (маслинова олія, вино, керамічний посуд) та скіфських земель (хліб, риба, шкіра). На схилах гори стояли будинки заможних жителів міста. Халупи трударів купчилися на околицях міста. Пантікапей був оточений оборонним муром. За межами міста на північ, захід та південь простягся некрополь із похованнями царів, знатної верхівки населення міста (кургани Юз-Оба, Золотий курган) та пересічного населення.

Нарикінці 2 століття до н. е. Пантікапей став осередком повстання на чолі з Савмаком. У 4 століття н. е. на економічному житті Пантікапе відбилася соціально-економічна криза, що охопила увесь античний світ. У 70-х роках 4 століття Пантікапей зазнав руйнівного удару гунів. У 5 столітті античний Пантікапей перестав існувати.

Про Пантікапей у своїх працях згадували Демосфен, Діодор Сицилійський, Страбон, Птолемей, Пліній Старший, Стефан Візантійський.